ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ СУЛЬФУР У ХВОРОГО
З КАРДІОЛОГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ. ВИПАДОК З ПРАКТИКИ.

Т.В. Кулемзіна, С.С. Таран
Україна, м. Донецьк
Державний медичний університет ім. М. Горького,

Experience of using Sulphur in cardiovascular pathology. A practical case. Т.V. Кulеmzіnа, S.S. Таrаn (Donetsk, Ukraine)
Sulphur is one of most important polychrests in the homeopathic practice. However, in its pathogenesis, there are not enough signs and symptoms, which are related to pathology of a cardiovascular system. In a given clinical case the deep action of Sulphur on level of arterial hypertension and frequency of cardiac rate at atrial fibrillation is demonstrated. It is possible to suspect, that the cardiovascular pathology falls to developments of psoric miasma. At realization of homeopathic diagnostic it is necessary to allow not only data of conventional physical examination, but also outcomes of modern diagnostic methods.

Вступ. Гомеопатичний Сульфур, ймовірно, є одним з тих препаратів з усієї Матерії Медика, що найбільш часто призначують [1]. Патогенез цього поліхреста відповідає картині псоричного миазма. Він детально описаний практично у всіх класичних та сучасних посібниках з гомеопатичного лікознавства й містить безліч різноманітних симптомів. Проте, слід зазначити, що симптоми й ознаки, що можуть бути віднесеними до патології серцево-судинної системи, рідко зустрічаються в патогенезі Sulphuris. Так, Моррісон згадує про стенокардію та серцебиття [2], а Вермюлен – тільки про серцебиття при засипанні пыд час перевертання хворого у ліжку [3]. Келер визначає Сульфур в якості базисного засобу щодо лікування артеріальної гіпертензії [4].
Мета дослідження: продемонструвати можливості препарату Sulphuris у лікуванні хворих з серцево-судинною патологією.
Матеріал та методи. Випадок з клінічної практики.
Пацієнт М., 65 років, пенсіонер, звернувся з приводу утрудненого носового дихання протягом декількох місяців. Хворий був змушений дихати тільки ротом, проте виділень з носа не було. Нюх знижений. Ніяких інших скарг не пред'являв.
Під час об'єктивного дослідження було вперше виявлено патологію з боку серцево-судинної системи: артеріальну гіпертензію з надвисокими цифрами артеріального тиску (до 210/140 мм.рт.ст.), та порушення ритму серця – тахісистолічну форму миготливої аритмії (частота серцевих скорочень - до 200 ударів у хвилину). На електрокардіограмі: фібриляція передсердь із частотою 170 шлуночкових імпульсів у хвилину, електрична вісь серця – горизонтальна, гіпертрофія лівого шлуночка з систолічним перевантаженням, дифузні зміни міокарду. З приводу зазначеної кардіологічної патології пацієнт раніше скарг не пред'являв, не був обстежений і не отримував лікуванн. Крім того, хворий зазначив, що фізичне навантаження переносить задовільно.
Інші об'єктивні дані: пацієнт гіперстенічної статури, підвищеного харчування. Шкірні покриви чисті, з легкою гіперемією, дихання везикулярне, хрипів немає, частота дихальних рухів – 18 за хвилину. Ліва межа серця розширена до серединно-ключичної лінії, тони серця приглушені, аритмічні, живіт м'який, безболісний під час пальпації, печінка не збільшена, периферичних набряків немає.

Дані гомеопатичного дослідження.
Психологічний статус: екстраверт, дуже товариський, любить компанію, балакучий, швидко перескакує з однієї теми на іншу, дотепний, з багатою уявою, самовпевнений, любить сперечатися.
Загальні симптоми: нестерпність до будь-якого тепла; сильне бажання холодного повітря; бажання алкогольних напоїв; гіперемія шкірних покривів; губи, ніс, вуха виглядають почервонілими; наявність шкірної сверблячки заперечував; переважної сторони ураження не виявлено.
З локальних симптомів можна вказати на дискомфорт в шиї від тісного коміра.
Кардіологічний діагноз: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, фібриляція передсердь, постійна форма, тахісистолія, недостатність кровообігу I стадії, гіпертонічна хвороба II стадії, повільно-прогресуючий перебіг.
З приводу артеріальної гіпертензії та аритмії пацієнтові було призначено кардіологічне лікування: дігоксин, інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту – еналаприл, діуретик, аспірин [5].
З двох передбачуваних конституціональних ліків - Sulphuris і Lachesis, після проведення диференційованої діагностики, був обраний Сульфур 200 СН, у дозі по 6 гранул тричі на тиждень.
Під час контрольного огляду через один тиждень простежувалася наступна динаміка: артеріальний тиск зменшений до 170/110 мм.рт.ст., аритмія зберігалася (з частотою 140 ударів у хвилину). Носове дихання виявилося кращим, особливо через ліву ніздрю. Але, крім того, на щоках і верхній губі з'явилися червоні сверблячі папули. Пацієнтові було рекомендовано продовжити прийом ліків у сталих дозах, і не застосовувати зовнішніх засобів для лікування висипки.
Ще через тиждень цілком відновлено прохідність носових ходів, відсутній висип, показники артеріального тиску стабілізувалися (близько 140/100 мм.рт.ст.), частота шлуночкових комплексів при миготливій аритмії – 75 у хвилину. Дози дігоксина й еналаприла були зменшені, діуретик скасовано. Прийом Сульфур 200 СН продовжено, по 2 крупинки тричі на тиждень. Наступні огляди визначили подальшу стабілізацію артеріального тиску (близько 130/85 мм. рт. ст.) і частоти серцевих скорочень – на цифрах 65-75 у хвилину, зі збереженням миготливої аритмії.
Надалі пацієнт, посилаючись на нормальне самопочуття, самостійно припинив прийом кардіологічних препаратів, продовжуючи приймати Сульфур. Ніяких скарг він не пред'являв, прохідність носових ходів була нормальною, показники артеріального тиску й частоти серцевих скорочень незначно коливалися протягом двох наступних місяців спостереження.
Обговорення. Для пацієнта препарат Сульфур виявився конституціональним. Під його впливом гемодинамічні показники хворого стабілізувалися до притаманних йому меж, й покращилося загальне самопочуття, незважаючи на відсутність регулярного прийому кардіологічних алопатичних препаратів (відповідно до сучасних рекомендацій). Важливо відзначити, що призначення гомеопатичного препарату ґрунтувалося, головним чином, на урахуванні комплексу психічних, загальних симптомів та модальностей.
Висновки:
1. Приймаючи до уваги наведений клінічний випадок, можна зазначити, що гомеопатичний препарат Сульфур впливає на серцево-судинну систему. Це може бути пояснене тим, що псоричний міазм має дуже різноманітну симптоматику (відповідно до поглядів С. Ганемана) [6]. Тому, патологію серця та судин, ймовірно, можна віднести до проявів псори.
2. У сучасній клінічній практиці у якості гомеопатичних симптомів варто використовувати не тільки дані опитування й традиційного фізичного обстеження, але й результати відповідних діагностичних методів (електрокардіографії, эхокардіографії, можливо, холтерівського моніторування) щодо визначення адекватного препарату, та подальшого контролю за перебігом лікувального процесу.
3. У гомеопатичній практиці щодо прописування препарату важливо застосовувати конституційні, а не симптоматичні підстави, для стимуляції найбільш глибокої й тривалої реакції організму.
4. Поняття щодо перебігу лікування, з «виходом» хвороби «на зовнішній рівень», відповідно до закону Геринга, може бути застосовано і до патології серцево-судинної системи [7].

ЛІТЕРАТУРА:
1. Кент Дж.Т. Лекции по гомеопатической Materia Medica. – М.: Гом. медицина, 1999. - T. II. – 672 с.
2. Моррисон Р. Новейшая Materia Medica. Настольная книга гомеопата. – М.: Гом. медицина, 2000. – 400 с.
3. Вермюлен Ф. Синоптическая Materia Medica. – М.: Гом. медицина, 2000. – Т.I. - 544 с.
4. Келер Г. Гомеопатия. / Пер. с нем. – М.: Техарт, 1993. – 592 с.
5. Кардиология в таблицах и схемах. / Под ред. М. Фрида и С. Грайнс. – М.: Практика, 1996. – 736 с.
6. Ганеман С. Лечение хронических болезней и гомеопатическая доктрина. – М.: Олло, 1993. – 229 с.
7. Свейн Дж. Гомеопатический метод и его место в клинической практике и медицинских исследованиях. – М.: Гом. медицина, 2002. – 240 с.

Опыт применения препарата Сульфур у больного с кардиологической патологией. Случай из практики. Т.В. Кулемзина, С.С. Таран (Донецк, Украина)
Препарат Сульфур является одним из наиболее важных полихрестов в гомеопатической практике. Однако, в его патогенезе мало симптомов и признаков, которые имеют отношение к патологии сердечно-сосудистой системы. В приведенном клиническом случае продемонстрировано глубокое действие Сульфур на уровень артериальной гипертензии и частоту сердечного ритма при мерцании предсердий. Можно предположить, что сердечно-сосудистая патология относится к проявлениям псорического миазма. При проведении гомеопатической диагностики следует учитывать не только данные традиционного физикального исследования, но и показания диагностических тестов.