ПРАКТИКА ГОМЕОПАТІЇ У РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ТИ-РОЇДИТИ

О.М. Приступюк, М.І. Наумова
Україна, Київ
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця

The homeopathy practice for rehabilitation of thyroiditis patients. O. Prystupyuk, M. Naumova (Kyiv, Ukraine)
The basis of effective treatment of acute and subacute thyroidites is similar remedies: aconitum, belladonna, baptisia, rhus, echinacea, colchicum, ferrum phosphoricum, arsenicum iodatum. For long-term chronic case treatment, restitution of the healh and prophylaxis treat-ment typological remedies are used: selenium, thyreoidinum, sulfur iod, mercur iod, thuja, scro-phularia, conium.

Повсякденна рутинна робота ендокринолога свідчить про збільшення кількості пацієнтів із хворобами щитоподібної залози. Не вдаючись до статистичних викладок про захворюваність та по-ширеність, тироїдна патологія зростає. Серед найімовірніших причин згаданої ситуації в Україні є певний "фантом Чорнобилю", що неодмінно психологічно присутній за всіх хворобливих станів лю-дини [1]. З іншого боку, існує певна налаштованність пацієнтів та лікарів на неминучість ушкодження щитоподібної залози. Це поєднання прогнозованого та очікуваного реалізується у патологію. Врахо-вуючи великий, об"ємний кровоток через залозу, за наявності у крові любого хвороботворного аген-та, це неодмінно відобразиться на функціональному стані залози, її морфології, і реалізується у тиро-їдну патологію [2]. Найпоширенішим інтоксикантом щитоподібної залози є тютюнопаління. Вплив його доказаний значною поширеністю зобної патології серед жінок-курців [3]. Ймовірно, що й інші токсичні агенти, які попадають із повітря до крові, залишають свій слід у тироїдній патології. Тобто платнею забрудненого довкілля є тироїдна патологія.

Лікарю доводиться зустрічатись з хворими у різних стадіях еволюції хвороби. З метою логіч-ності викладення підходів до реабілітації хворих ми подаємо послідовну еволюцію хронічного запа-льного процесу у залозі, дезорганізації та деструкції її будови.

Підбираючи препарати, автори у роботі максимально притримувались закону подібності, спи-раючись на знання Матеріа морбі і даних Матеріа медіка [4], а також на результати інших дослідни-ків, що працюють у царині гомеопатичного лікування тироїдної патології [5].

Підгострий тироїдит - часто перебігаюча патологія, частіше, на тлі попередніх респіраторних інфекцій. Хворого лихоманить, є різкий біль по передній поверхні шиї, що віддає у вуха, нижню ще-лепу та потилицю. Щитоподібна залоза збільшена, різко болюча під час пальпації. Настільки гострий перебіг захворювання припиняється призначенням Aconitum napellus С12. У випадках, коли, крім за-значеної симптоматики, на перший план виступають відчуття розпирання шиї, значне посилення бо-лю під час ковтання, перевагу може бути надано Baptisia tinctoria С12. У нашій практиці подібне при-значення було рідкісним. Якщо прояви тироїдиту поєднуються з явищами тироїдизму (тахікардія, зі значною пітливістю та тремором рук), перевагу надають Belladonna С12. Можливий розвиток тирої-диту без драматичної симптоматики: лише субфебрильна температура тіла, біль у щитоподібній зало-зі виявляють під час пальпації органу. У цих випадках переважно рекомендований Ferrum phosphoricum С12-С6. В частині випадків тироїдит супроводжується поліартралгіями. У цьому разі лікування починається призначенням Rhus toxicodendron С12.

Тироїдити у більшості випадків діагностують із запізненням. Їхній перебіг трактують як гост-ру респіраторну хворобу, і пацієнти отримують значні дози протизапальних препаратів (як нестерої-дних, так і стероїдних), а, в деяких випадках, і засоби антибіотичної дії. Причиною звернення хворих до ендокринолога є неефективне лікування чи виявлення пухлиноподібного збільшення у розмірах щитоподібної залози. У цих випадках ми призначаємо Arsenicum iodatum С12-С6, до стихання запа-льного процесу і усунення болю у залозі за пальпації. Призначення саме арсен йоду пов?язано з троп-ністю іону йоду до щитоподібної залози.

Прояви підгострого тироїдиту не завжди мають клінічну ознаку - збільшення в розмірах щи-топодібної залози. Визначають тривале підвищення температури тіла, незначну слабкість, легку полі-артралгію, щитоподібна залоза за пальпації підвищено чутлива чи злегка болюча; незначно збільшен-ні регіональні лімфовузли, у загальному аналізі крові лімфоцитоз. Надається перевага Echinacea С12, С6, С3 (термін вжиття препарату до ліквідації гострих проявів захворювання лежить в межах 3-4 ти-жнів). До 80% пацієнтів реагують загостренням хвороби у відповідь на призначення ехінацеї. Цей момент у лікуванні зрозумілий лікарю, та хворими сприймається вкрай негативно. Аби запобігти за-гостренню взаємин з пацієнтом, про це потрібно попередити його завчасно.

Запальний процес у щитоподібній залозі не завжди захвачує всю паренхіму залози, а має фо-кальний характер. У цих випадках у залозі виявляють окремі ділянки, різко болючі за пальпації, стру-ктурно щільнітніші від основної тканини залози. Вони справляють враження вузлового зоба, що не є вірним, оскільки це не справжні вузли. За ультразвукового дослідження - це ділянки зменшеної ехо-генності з нечітким контуром, що зливаються зі здоровою тканиною залози. У лікуванні локальних тироїдитів використовуємо Sulphur jodatum С12, Cinnabaris (Mercurius sulphuratus ruber) С12, Hepar sulphuris Hahnemanni С12, С6, С3.

Пріоритет препарату надають залежно від гостроти процесу та міри реакції лімфатичної сис-теми на тироїдит. М"які та мало болючі вузли лікуємо Sulphur jodatum, ущільненні зі значною болю-чістю - Hepar sulphuris, за вираженої реакції лімфатичної системи - Cinnabaris.

Практичний досвід показав, що, незалежно від гостроти процесу, діагностованої стадії тирої-диту, гострі запальні прояви захворювання можна вгамувати впродовж 2-4 тижнів. Постає питання подальшої медикаментозної реабілітації пацієнтів з метою відновлення функціонального стану щито-подібної залози, нормалізації її розмірів та структури. У пацієнтів підліткового та ювенільного віку залоза м"яка і помірно збільшена. Наступне лікування проводять Selenium metallicum С12, С30. У мо-лодих пацієнтів, після гострого періоду, залоза ще є помірно болючою і ущільненою при пальпації. За локальних ущільнень переважно призначаємо Thuja occidentalis С12, С6, за тотальних – Scrophularia nodosa у аналогічних потенціях. На особливу увагу заслуговують локальні тироїдити, з різким болем у залозі та тривалою фебрильною температурою тіла. Хворого лихоманить, за пальпації визначають локус вираженої болючості. Попередній анамнез включає використання різноманітних протизапаль-них знеболюючих засобів, антибіотиків та сульфаніламідів. Основна небезпека діагностичної помил-ки полягає в тому, що аналогічний перебіг має фебрильна форма раку щитоподібної залози. Вона ва-жка для клінічної діагностики. Її можна запідозрити при доплерографічному дослідженні щитоподіб-ної залози, визначаючи характер кровотоку та резистивність судинного русла. Найбільш достовірним методом діагнозу є тонкоголкова аспіраційна біопсія. За відхилення діагнозу раку найкращі результа-ти досягають призначенням Colchicum autumnale. У нашій практиці саме цей препарат дозволяє пере-рвати перебіг тироїдиту й призначити в подальшому засоби реабілітації. Ми настільки детально по-переждаємо про цю форму тироїдиту, оскільки маємо спостереження, де хворих оперували після не-ефективної медикаментозної терапії; надалі знову виникав тироїдит культі, з тими ж ознаками для хворого. Своєчасне призначення колхікум є найдоцільнішим заходом лікування цих форм тироїдитів.

Частіше практикою ендокринолога є лікування різноманітних форм хронічних тироїдитів на різних етапах еволюції процесу. Клінічні ознаки - наявність у залозі вузлів та вузлоподібних утво-рень. Пальпаторно вони, як правило, множинні. Тканина залози навколо них або незмінена, або ж, що частіше, пальпують тяжисті ущільнення. Найдосвідченішому ендокринологу вони несуть надзвичай-но мало інформації Зміни структури розмірів вузлів, їх подальший моніторинг, можливий при соног-рафії залози. При виявленні вузлоподібних утворень, структура яких не відрізняється від основної тканини (лише оточені гідрофільним обідком та перифокальним запаленням у вигляді "гало"), прово-дять послідовне лікування Cinchona (China) officinalis, Echinacea, Scrophularia. Розміри вузлів певно зменшуються, як і біль. За ультразвукового дослідження гідрофільна оболонка значно зменшується або зникає зовсім.

Ця форма тироїдиту має рецидиви пізно восени і навесні. Аби попередити загострення, слід профілактично призначати ехінацею, скрофулярію, Thyroidinum. Така практика виправдана нашими спостереженнями. У хворих не виникає загострень тироїдиту та хвороб верхніх дихальних шляхів. Повне зникнення цих утворень є більше бажанням, ніж дійсністю. Дотримання пропонованої схеми лікування дозволяє уникнути збільшення вузлів, періодичних загострень та фіброзу з заміною залози-стої тканини сполучною. В останні роки ми успішно використовуємо у холодному періоді Lapis album. Тривале використання сприяє значному поліпшенню структури залози.

У випадках щільних фіброзних вузлів використовуємо Conium maculatum та Camphara під час загострень. Коли вузли у залозі перебувають у дегенеративному стані, ділянки фіброзу чергуються з кистовидною дегенерацією, призначаємо Mercurius bijodatus чи Aurum jodatum (меркур ефективніший у чоловіків). За фіброзних змін у залозі, коли вона зменшена у розмірах, переважає сполучна тканина над залозистою, підтримка функціонального стану залози можлива тривалим призначенням Arnica montana та тироїдинум. Автори далекі від думки, що тироїдинум виконує замісну роль, та його троп-ність до органу поліпшує трофічні процеси у ньому, й пацієнти тривало перебувають у стані еутирозу (клінічно та за вмістом тиротропіну).

Лікуючи тироїдити, потрібно чітко діагностувати функціональний стан залози. Як правило, пацієнти перебувають у стані еутирозу; приблизно шоста частина пацієнтів є у стані гіпотирозу. Піс-ля лікування за схемами класичної замісної терапії, і досягнення еутирозу, нашаровуємо вищезазна-чену гомеопатичну терапію.

Хворих у стані тиротоксикозу слід лікувати виключно гомеопатичними засобами. За тироїди-тів тиротоксикози транзиторні й не мають всіх проявів, що властиві класичному токсичному зобу (збільшена пітливість, тахікардія, періодичне порушення ритму серця, надмірна екзальтація та акцен-туація). Призначення Digitalis purpurea, Cactus grandiflorus, Arsenicum et Calcium jodatum, Tabacum officinale, Gelsemium sempervirens, Strontiana carbonica, враховуючи провідний синдром та вік пацієн-та, дозволяє знівелювати симптоматику тироїдизму.

Отже, індивідуальне і конституційно спрямоване гомеопатичне лікування тироїдитів є мето-дом реституції стану щитоподібної залози. Реабілітації пацієнтів і надійним профілактичним підхо-дом забезпечення прогресування тироїдитів.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Нягу А.И. Медицинские последствия Чернобыльской аварии в Украине. Киев-Чернобыль, 1994.- 35 с.
2. Tomer Y., Davies T.F. Infection, thyroid disease and autoimmunity // Endocrine Reviews.- 1993.- V.14.- P. 107-120.
3. Prummel M.F., Wiersinga W.M. Smoking and risk of Graves disease // J. Amer. Med. Ass.- 1993.- №269.- P. 479-482.
4. Попова Т.Д. // Український гомеопатичний щорічник.- 1998.- Т.1.- С. 9-12.
5. Дергачева З.К., Дергачев А.М. // Український гомеопатичний щорічник.- 1999.- Т.2.- С. 114-117.

Практика гомеопатії у реабілітації хворих на тироїдіти. О.М. Приступюк, М.І. Наумова (Київ, Україна)
Ефективне лікування гострих тироїдітів досягається використанням ліків з патогенезом, що є ідентичним ознакам тироїдіту: aconitum napellus, belladonna atropa, baptisia tinctoria, ferrum phosphoricum, arsenicum iodatum, echinacea, conium maculatum. Реституція щитоподібної залози, реабілітація пацієнтів, профілактика прогредієнтно-го розвитку тироїдітів досягається послідовним (етапним) вживанням конституцій-них ліків: selenium metallicum, thyroidinum, sulphur iodatum, mercurius iodatus, thuja occidentalis, scrophularia nodosa, conium maculatum, на тлі стійкого еутиреозу пацієнта.

Практика гомеопатии в реабилитации больных тиреоидитами. А.М. Приступюк, М.И. Наумова (Киев, Украина).
Эффективное лечение острых тиреоидитов достигается использованием ле-карств с патогенезом, идентичным симптоматике тиреоидита: аконит, белладонна, баптизия, феррум фосфорикум, арсеникум йодатум, эхинацея, кониум макулятум. Рес-титуция щитовидной железы, реабилитация пациентов, упреждение прогредиентно-сти тиреоидитов достигается поэтапным использованием препаратов конституцио-нального типа: селениум металликум, тиреоидинум, сульфур йодатум, меркуриус йода-туc, туя окцидеталис, скрофулярия нодоза, кониум макулятум, на фоне устойчивого эутиреоза пациента.