ГОМЕОПАТІЯ НА УКРАЇНІ
(РЕЗУЛЬТАТИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ – ВИБІРКОВОГО ОПИТУВАННЯ ВИПУСКНИКІВ КУРСУ ГОМЕОПАТІЇ КМАПО 1991-2001 РР.)

О.П. Мощич
Київська медична Академія післядипломної освіти,
міжнародна школа класичної гомеопатії

Homeopathy in Ukraine (results of sociologic studies – selective interrogation of graduates of homeopathy course at KMAPE for 1991-2000). O.P. Moshchych (Kyiv, Ukraine)
It is evidently unwise to neglect the experience of generations of national clinicians, medical school not only in pediatrics, therapy, obstetrics and gynekology, cardiology and neurology, dermatology and gastroenterology, surgery but also in homeopathy in which Ukraine was famous for its national professionals. What is the situation of homeopathy in Ukraine, what are its problems, perspectives and possibilities of application? These and other questions and their answers are given in the study and based on the thoughts of doctors with diploma interrogated mainly in Kyiv (partially and selectively there were interrogations in other regional centres of Ukraine).

Проблеми реорганізації системи охорони здоров’я в цілому, пошук більш ефективних концепцій розвитку цього життєво важливого напрямку в стуктурі державного соціального інтересу для України на 10-му році існування її відновленої державності, стають нагальним питанням, яке має бути вирішеним.

Пошук шляхів оновлення і покращення ефективності охорони здоров’я проявився за останні роки багатьма нововведеннями. Одною з багатьох спроб покращення функціонування вітчизняної медичної служби стало введення інституту сімейного лікаря, відновлення системи підготовки «універсальних лікарів» (а не педіатрів і терапевтів) у вищих учбових медичних закладах. Мудрість таких змін пакаже час, а вже сьогодні почали виникати проблеми, наприклад з педіатричними кадрами, відповідністю їхньої підготовки потребам практичної роботи на дільниці, чи в стаціонарі, можливістю їх подальшої вузької спеціалізації.

Виникає більше питань, ніж відповідей, проблем, ніж виходів. Водночас явно немудрим вже сьогодні виглядає нехтування надбанням і досвідом поколінь вітчизняних клініцистів, національних медичних шкіл, як в галузі педіатрії, так і в терапії, акушерстві та гінекології, кардіології та неврології, дерматології та гастроентерології, хірургічних та інших спеціальностях, де протягом століть, починаючи з часів київського лікаря-монаха Агапіта Печерського (приблизно1095 р.н.), Україна славилась своїми національними професійними медичними кадрами, гуманними традиціями, накопичуючи величезний досвід як в галузі діагностики і терапії, так і в галузі фармацевтичної науки і практики. Такими корифеями медицини, вихователями цілих шкіл медичних кадрів, як Юрій Дрогобич (1450-1494), Єпіфаній Славинецький (17 ст.), Нестор Амбодик-Максимович (1744-1812), Степан Хотовицький (1796-1881), Іван Троїцький (1854-1933), Микола Дмитрович Стражеско (1876-1952), Олександр Олександрович Богомолець (1881-1946), Володимир Петрович Філатов (1875-1956), Володимир Афанасієвич Караваєв (1811-1892), Данило Кирилович Заболотний(1866-1929) та ще великий перелік інших видатних особистостей історії Української медицини. Цимим провідними і видатними професіоналами могли б гордитись будь-які народи, чи найбільш розвинені країни світу.

Серед медичних шкіл нашої країни неабияке місце займає Українська гомеопатична школа. Народившись в Німеччині понад 200 років тому гомеопатія, як медичний терапевтичний напрямок, на Україні офіційно затвердилась вже понад півтора століття тому у вигляді першої київської гомеопатичної аптеки (165 років тому). Маючи свої традиції, українська школа гомеопатії стверджувалась і розвивалась працею багатьох видатних «докторів» і «аптекарів». Пройшовши роки росквіту та роки переслідування, гомеопатія на Україні вистояла, і залишилась дієвим ефективним популярним напрямком медичної допомоги, давши цілу низку талановитих дипломованих медиків, надаючих значну допомогу сотням тисяч пацієнтів. Сьогоднішня наша задача - не розгубити досвід пепередників, взяти його на озброєння, розвивати, ширше впроваджувати в практичну охорону здоров’я, безумовно залучаючи найкращі наробки гомеопатичного напрямку медицини інших країн Європи. Гомеопатія може і мусить зайняти своє важливе місце як у сімейній медицині, так і в спеціалізованих (педіатричних, неврологічних, гінекологічних, дерматолгічних, алергологічних та інших) терапевтичних напрямках медичної допомоги. Яке положення гомеопатії на Україні, які її проблеми, перспективи і можливості застосування? Ці та інші питання цікавили нас при започаткуванні представлених соціологічний досліджень, що базуються на думці дипломованих медиків, опитаних переважно в м. Києві (але, частково та вибірково, і в інших обласних центрах України), деякі результати яких подаємо на розсуд професійного медичного загалу.


Табл.1. Структура професійної орієнтації (кількість опитанних лікарів – 300):

Середній лікарський стаж		Який ведете прийом
загальний	гомеопатичний	змішаний	педіатричний	терапевтичний	спеціалізований
17 років	8 років	51 %	14 %	6 %	29 %

Табл. 2. Застосування гомеопатичних лікарських засобів (ГЛЗ) в щоденній лікарській практиці:

випускники госпрозрахункових курсів	випускники бюджетних курсів
98 %	79 %

Табл.3. Частотав застосування ГЛЗ:

рідко	часто	виключно гомеопатичні призначення
15 %	73 %	12 %

Табл.4. Визнання себе лікарями-гомеопатами:

випускники госпрозрахункових курсів	випускники бюджетних курсів
85 %	64 %

Табл.5. Охоплення гомеопатичною допомогою (віковий росподіл пацієнтів):

Тільки дітей	Тільки дорослих	Всіх хворих незалежно від віку
5 %	17 %	78 %

Табл.6. Об’єм професійного навантаження (середня кількість хворих, яким призначаються гомеопатичні ліки щомісяця):

більше 100	до 100	до 50	менше 30
40%	29 %	19 %	12 %

Табл.7. Застосування лікарських форм і потенцій:

Які форми ліків використовуєте
краплі	крупинки	таблетки також	також і ампульовані	мазеві
11 %	78 %	11 %	15 %	12 %
Які потенції Ви використовуєте
сотенні	десятинні	LM	комбіную СН,Х	інші (К, Q)
28 %	9 %	2 %	61 %	-

Табл.8. Застосування гомеопатичних препаратів:

монопрепаратів	Комплексних ГЛЗ
79 %	21 %

Табл.9. Частота застосуванняання комплексних гомеопатичних препаратів:

часто	рідко	дуже рідко	не використовую
21 %	16 %	21 %	42 %

Табл.10. Ефективність гомеопатичного лікування:
а) Які захворювання найефективніше лікуються гомеопатичними засобами:

ШКТ	ЛОР і органів дихання	алергічні	ЦНС	ендокринні	гінекологічні	інші
31 %	18 %	19 %	13 %	6 %	10 %	3 %

б) Ефективність лікування гомеопатичними лікарськими засобами в групах захворювань:

Нозологія	Показник ефективності (%)
органів дихання	65,5 %
гастроентерологічні	70,0 %
ЛОР- органів	70,0 %
неврологічні	65,0 %
гінекологічні	55,5 %
серцево-судинні	53,0 %
алергічні ( включно шкірні)	81,0 %
ендокринні	56,5 %
ортопедичні	42,5 %

Аналіз підрахунків показав, що середня ефективність гомеопатичного методу лікування серед опитаних склала 62,1%.
Табл.11. Відношення до вирішення питань гомеопатії на державному рівні:
а) Введення спеціальності лікаря і провізора (фармацевта) - гомеопата

позитивна відповідь	негативна відповідь
68 %	32 %

б) Введення обов’язкової базисної навчальної інформації з питань гомеопатії (теорії і практики) в загальноосвітні програми підготовки студентів-медиків та дипломованих лікарів:

позитивна відповідь	негативна відповідь
98 %	2 %

в) Затвердження єдиної державної програми з навчання (спеціалізації) та удосконалення (ТУ) з основ гомеопатії (включно класичної та клінічної гомеопатії):

позитивна відповідь	негативна відповідь
89 %	11 %

Таким чином, у результаті проведеного соціологічного дослідження нами отримано важливу інформацію щодо провідних властивостей гомеопатії на Україні та шляхів ії удосконалення.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Мощич О.П. Обличчям до гомеопатії // HomInt: R&D Neusletter. – 1998.- №1.– Suppl.
2. Мощич О.П., Борзенко І.О. Положення гомеопатіё на Україні // Український гомеопатичний щорічник / За ред. О.П. Іваніва. - 2000. – Т.3. – С. 31-33.

Гомеопатія на Україні (результати соціологічних досліджень – вибіркового опитування випускників курсу гомеопатії КМАПО 1991-2000 р.р.). О.П. Мощич (Київ, Україна).
Явно немудрим сьогодні виглядає нехтування надбанням і досвідом поколінь вітчизняних клініцистів, національних медичних шкіл, як в галузі педіатрії, терапії, акушерства та гінекології, кардіології та неврології, дерматології та гастроентерології, хірургії, так і гомеопатії, де протягом століть Україна славилась своїми національними професійними медичними кадрами. Яке положення гомеопатії на Україні, які її проблеми, перспективи і можливості застосування? Ці та інші питання та відповіді на них представлені у дослідженні, і базуються на думці дипломованих медиків, опитаних переважно в м. Києві (частково та вибірково, і в інших обласних центрах України).

Гомеопатия на Украине (результаты социологических исследований – выборочного опроса выпускников курса гомеопатии КМАПО 1991-2000 г.г.). А.П. Мощич (Киев, Украина)
Явно немудрым выглядит сегодня пренебрежение опытом поколений отечественных клиницистов, национальных медицинских школ, как в областях педиатрии, терапии, акушерства и гинекологии, кардиологии и неврологии, дерматологии и гастроэнтерологии, хирургии, так и гомеопатии, где Украина столетиями славилась своими национальными профессиональными медицинскими кадрами. Каково положение гомеопатии на Украине, какие у неё проблемы, перспективы и возможности использования? Эти и другие вопросы и ответы на них представлены в исследовании, и базируются на мнениях дипломированных медиков, опрошенных преимущественно в Киеве (частично и выборочно, и в других областных центрах Украины).