гомеопатичні препарати у ветеринарній практиці:

актуальність, проблеми та перспективи

О.І. Лопатинська

Україна, м. Львів

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

 

Homoeopathic preparations in veterinary practice: importance, problems and prospects. O.I. Lopatinskaya (Lvov, Ukraine)

In the last years we can see the necessity of veterinary medicines which do not have toxic influence on animal body and are effective and safe. Homeopathy belongs to these methods. The information about place of homeopathy and homeopathic pharmacy in modern veterinary medicine is presented in the article.

 

Ключові слова: ветеринарна гомеопатія, гомеопатичні препарати, критерії оцінки, безпечність, економічність, реєстрація препаратів

 

За останні роки у ветеринарній медицині значно зросла потреба у методах лікування, які б не виявляли токсичного навантаження на організм тварини, були б високо ефективними та безпечними. Серед таких методів значне місце займає гомеопатія.

Засновником ветеринарної гомеопатії по праву вважають С. Ганемана, який вперше сформулював основні гомеопатичні принципи. У своїх працях С. Ганеман неодноразово повідомляв про успішний досвід використання гомеопатичних препаратів для лікування тварин, що давало беззаперечні докази ефективності гомеопатичних препаратів.

У перші роки свого існування гомеопатія не знайшла широкого розповсюдження серед ветеринарних лікарів. Лише у 1830-1832 роках, у гомеопатичних журналах, були опубліковані перші повідомлення про досвід використання гомеопатичних препаратів для лікування тварин. У 1833 році вийшла робота відомого лікаря-ветеринара Д. Люкса «Ізопатія та заразні хвороби», у якій були представлені актуальні питання ветеринарії з позицій лікаря-гомеопата [6]. Разом з тим, найбільшого визнання ветеринарна гомеопатія одержала у 1836 році, після успішного лікування ветеринарами Ж. Вебером та С. Зоммером сибірської виразки у великої рогатої худоби та овець ветеринарними препаратами [1].

Можливості гомеопатичного методу лікування розширювалися, а разом з тим розширювалось коло спеціалістів, які використовували гомеопатичні препарати у своїй повсякденній практиці. На межі ХІХ-ХХ століть значний внесок у розвиток прикладної ветеринарної гомеопатії зробили англійський лікар Д. Лорд, лікар К.Л. Беме з Австро-Угорщини, германський ветеринар Т. Трегер, французький ветеринар Ж. Фарре, лікарі Г. Рекевег, П. Гамальчик, Дж. Анетцхофер, Х. Спатч, Х. Бургард, А.В. Ліпін, В.В. Туркевич [1,5,6,7].

Використання гомеопатичних препаратів у ветеринарній практиці має ряд переваг та особливостей [2,5,6,7]:

-          гомеопатичні препарати не виявляють побічних та небажаних проявів;

-          гомеопатичні препарати дають можливість більш логічно та правомірно вести лікувальний процес, чітко відслідковувати симптоми захворювання, які стають визначальними при призначенні будь-яких препаратів у ветеринарній практиці;

-          призначення лікарських препаратів у ветеринарній практиці базується, у першу чергу, не на конкретному діагнозі захворювання, а на сукупності симптомів, які спостерігають у тварини, що є однією із визначальних рис гомеопатичного методу лікування;

-          призначення лікарських препаратів згідно гомеопатичних принципів здійснюють на основі індивідуальних особливостей організму;

-          гомеопатичні препарати дають можливість лікувати організм у цілому, а не регулювати діяльність окремих органів чи систем;

-          гомеопатичні препарати виготовляють з екологічно чистої сировини, у переважній більшості випадків природного походження, що максимально наближує лікарський засіб за своїми біологічними властивостями до організму тварини чи людини;

-          гомеопатичні препарати не накопичуються в організмі і, відповідно, не можуть потрапити у продукти харчування тваринного походження; тому їх вважають повністю нешкідливими для споживачів;

-          гомеопатичні препарати є більш економічно вигідними та доступними для пацієнтів.

Гомеопатичне лікування тварин в Україні, на жаль, не настільки поширене, як за кордоном. Наші ветеринарні лікарі, на відміну від зарубіжних колег, віддають перевагу стандартним, алопатичним препаратам. Але добре відомі алопатичні засоби стають у багатьох випадках недоступними. Зокрема, кожен ветеринарний препарат дає максимальний ефект тільки при дотриманні ряду умов. При порушенні одних умов він виявляє недостатню терапевтичну дію на організм тварини, при порушення інших – діє токсично як на тварину, так і на споживача продуктів тваринництва. З метою попередження поступлення на ринок неякісних ветеринарних препаратів всі ветеринарні препарати, які пропонують як вітчизняні, так і закордонні фірми, повинні бути зареєстровані в Україні.

У наш час в Україні реєстрацію ветеринарних препаратів здійснює Державний департамент ветеринарної медицини.

Механізм контролю і забезпечення якості ветеринарних препаратів в Україні чітко регламентовані у відповідних нормативних документах, серед яких основними є Закон України «Про ветеринарну медицину» (2001 р.); Закон України «Про лікарські засоби» (1996 р.); Директива 2001/81 ЕС (2001); Директива 2001/82 (2001 р.); Державна фармакопея України (2001 р.) та додатки; Європейська фармакопея та ряд інших документів.

Разом з тим, слід зазначити, що інформацію про можливість використання гомеопатичних препаратів у ветеринарній практиці подають лише у документах, затверджених в рамках Європейської спільноти [4].

Основним критеріями оцінки ветеринарних препаратів є якість, ефективність і безпечність. Якісним вважають лікарський препарат, який відповідає вимогам специфікації, що регламентують відповідні нормативні аналітичні документи (фармакопейні статті, тимчасові фармакопейні статті, технічні умови та іншими). Ефективність означає, що препарат діятиме відповідно до призначення, послідовно і постійно. Безпечність ветеринарного препарату включає:

§         безпечність для тварин, яких лікують;

§         безпечність для персоналу (при зберіганні, застосуванні, знищенні лікарського засобу);

§         безпечність для довкілля (проникнення і розпад в грунті, повітрі, воді);

§         безпечність для споживача (допустимі концентрації залишків ветеринарного препарату в харчових продуктах тваринного походження).

На відміну від алопатичних лікарських засобів, гомеопатичні засоби повинні відповідати вимогам безпечності та якості [3]. Це дає реальні перспективи до впровадження нових гомеопатичних препаратів у ветеринарну практику. Разом з тим слід зазначити, що такий підхід до реєстрації лікарських засобів водночас створює і певні проблеми, оскільки методи та методики дослідження безпечності ветеринарних препаратів є специфічними і не завжди придатними для гомеопатичних засобів.

Саме тому, на сучасному фармацевтичному ринку ветеринарних препаратів, кількість гомеопатичних засобів дуже незначна - близько 2% всіх зареєстрованих ветеринарних препаратів.

Разом з тим, у сучасних умовах ветеринарна гомеопатія в Україні розширює свої перспективи, знаходить своїх прихильників, і все тісніше впроваджується у практичну медицину та ветеринарію. На сьогоднішній день існує декілька варіантів виходу із ситуації, яка склалась із гомеопатичною ветеринарією:

1.             Використання гомеопатичних препаратів, які зареєстровані в Україні як ліки, призначені для гуманної медицини. Однак, при цьому можуть виникати певні проблеми та утруднення щодо дозування препаратів, оскільки у ветеринарній практиці воно має певні особливості.

2.             Використовувати у своїй практиці екстемпоральні гомеопатичні препарати, які можуть бути виготовлені за спеціальними прописами (саме таких принципів дотримуються у більшості випадків вітчизняні ветеринари).

3.             Створювати нормативну та законодавчу базу для потреб ветеринарної гомеопатії, яка б грунтувалась на вітчизняних особливостях гомеопатії, гомеопатичної фармації та ветеринарної медицини, та закордонному досвіді спеціалістів.

Таким чином, дані літератури та практичний досвід використання гомеопатичних препаратів у ветеринарії показав, що напрямок ветеринарної гомеопатії, яку широко використовують за кордоном, є перспективним, і повинен зайняти своє вагоме місце у сучасній ветеринарії.

 

БІБЛІОГРАФІЯ ТА ПОСИЛАННЯ:

1.            Давыденков В. В., Патудин А. В. Из истории ветеринарной гомеопатии // Тез. докл. XIII Московской международной гомеопатической конференции «Развитие гомеопатического метода в современной медицине». Москва. - 24-25 января 2003 г. – C. 98.

2.            Иноземцева И. Е., Покровская Т. Е. Возможности классической гомеопатии в ветеринарной медицине // Тез. докл. XIII Московской международной гомеопатической конференции «Развитие гомеопатического метода в современной медицине». Москва. - 24-25 января 2003 г. – C. 103.

3.            Костинская Н.Е. Проблемы гармонизации рынка гомеопатических средств в странах Европы // Провизор. – 2001. - №21. – С.14-16.

4.            Animal Medicines European Licensing Information and Advice // The Veterinary Medicines Directorate. – 2001.

5.            The Academy of veterinary homeopathy // www.theavh.org/

6.            Veterinary and homeopathic medicine // www. boiron.com

7.            Veterinary homeopathy // www.vethomopath.com/

 

Гомеопатические препараты в ветеринарной практике: актуальность, проблемы и перспективы. О.И. Лопатинская (Львов, Украина)

В последние годы в ветеринарной медицине возросла потребность в методах лечения, которые не оказывают токсического влияния на организм животного, и являются эффективными и безопасными. Среди таких методов лечения значительное место принадлежит гомеопатии. В работе предоставлена информация о месте гомеопатии и гомеопатической фармации в современной ветеринарной практике.

 

Гомеопатичні препарати у ветеринарній практиці: актуальність, проблеми та перспективи. О.І. Лопатинська (Львів, Украіна)

            Останніми роками у ветеринарній медицині зросла потреба у методах лікування, які не обумовлюють токсичного впливу на організм тварини, а також є ефективними і безпечними. Серед таких методів лікування значне місце належить гомеопатії. В роботі надана інформація про місце гомеопатії та гомеопатичної фармації у сучасній ветеринарній практиці.

 

Информация об авторе. Кандидат фармацевтических наук Оксана Ивановна Лопатинская давно и плодотворно работают над вопросами гомеопатического лекарствоведения и аспектами гомеопатической фармации. Работы О.И. Лопатинской с сотрудниками были неоднократно опубликованы в различных профессиональных изданиях. Настоящая статья – первая публикация автора по вопросам ветеринарной гомеопатии. E-mail: oksana_lopatynska@yahoo.com