(Перша консультація пацієнтки відбулася на практичному занятті у студентів 9-Б гру¬пи IV курсу медичного факультету № 1 Вінницького національного медичного університету, 04.04.2007 р. У травні 2008 р. представлена авто¬ром на лекції з "Основ гомеопатії" студентам IV курсу медичного факультету № 1 того ж університету)

Хвора Ш., 54 років, звернулася з приводу рецидиву вузлового токсичного зобу у квітні 2007 року. Скарги пацієнтки:

- виражене тремтіння рук,

- серцебиття у спокої (вранці, при пробудженні, частота пульсу до 95-100 за хвилину);

- нервозність, дратівливість, ме¬тушливість;

- відчуття, „неначе нижню частину шиї перетягнуто мотузкою (постійно хочеться зірвати її рукою, щоб звільнити шию)”;

- задишка при фізичному наванта¬женні, важко підніматися по сходах;

- періодично спостерігає підвищення артеріаль¬ного тиску, іноді до 160-180/90 мм рт.ст.;

- буває відчуття, що "перекриває горло" – починає задихатися.

Отримує щодня 0,005 г мерказолілу, з чим пов'язує наростаючу сухість шкіри, випадання волосся, гіркоту в роті, печію, запо¬ри. Скарги з боку шлунково-кишкового тракту розцінює як побічні дії мерказолілу. Шаруються нігті. Періодично турбують головні болі. Виражена загальна слабкість. Різко понижена працездатність, у зв'язку з чим залишила роботу.

Вперше діагноз „Дифузний токсичний зоб ІІ ступеня, середньої тяжкості” був поставлений лікарем у 1992 р. У 1999 р., після часткової резекції щитоподібної залози (з приводу зоба), у хворої виникло ускладнення - парез голосової зв'язки. У 2004 р. її стан різко погіршав. Був призначений мерказоліл. У зв'язку з прогресуючим погір¬шенням самопочуття, відповідних результатів лабораторних та інструментальних досліджень на тлі призначеного традиційного лікування, у березні 2007 р. ендокринологи рекомендували оперативне лікування. У пошуках нешкідливого лікування, що допо¬могло б уникнути операції і нових ускладнень, про високу вірогідність яких її попе¬редили хірурги, пацієнтка звернулася до гомеопата.

Лягає спати зазвичай пізно (у 23-24 години). "Вранці мене краще не чіпати: я – сова". Любить, щоб одягу на шиї взагалі не було: все тисне. Намиста, навіть лег¬кий ланцюжок носити не може. Ніколи не носила шарфи. Сняться „віщі сни” змалку. Сновиддя про змій, яких насправді дуже боїться. Навіть побачивши змій на картинках, обов'язково закриває очі і вуха. "Іноді я себе асоціюю зі змією: попереджаю, попе¬реджаю, а потім завдаю удару, або, якщо не можу довести та перемогти, - відповзаю". Погано переносить спеку, алкоголь.

Результати додаткових методів дослідження до початку гомеопатичного лікування: загальний аналіз крові, біохімічне дослідження крові, аналіз сечі загальний без особливостей. Біохімічні тести від 10.04.2007 року: ТТГ – 0, 14 µМО/мл (норма 0,34-5,6 µМО/мл); вільний Т4 - 0,48 нг/дл (норма 0,54-1,24 нг/дл).

10.04.2007 року було виконано ультразвукове дослідження щитоподібної залози. Висновок: щитоподібна залоза розташована в типовому місці. УЗ-ознаки стану після опе-рації на щитоподібній залозі (часткова резекція). Права частка: об'єм 7,6 см3 (норма 2,9-9,8 см3), структура неоднорідна, за рахунок множинних ділянок зниженої ехогенності, від 2 до 5,5 мм. Ліва частка: об'єм 10,2 см3 (норма 2,3 - 8,1 см3), структура неоднорідна, за рахунок множинних ділянок зниженої ехогенності, від 2 до 5,5 мм. Перешийок видалений.

Гомеопатичний медикаментозний діагноз: Lachesis mutus.

На тлі гомеопатичного лікування, протягом кількох тижнів, стан хворої значно покращав. У червні 2007 року був поступово скасований прийом мерказолілу, оскільки, відповідно до слів пацієнтки, "вона вже літала". Відновилася працездатність, перестала турбувати тахікардія. Паці¬єнтка відзначила, що зникли нервозність, тривожність, дратівливість. Нормалізува¬лись випорожнення. Зникла слабкість. Все літо працювала на дачі. Разом з чоловіком подорожувала (їздили у Білорусію до друзів). Гомеопатичне лікування було продовжено. Стан нашої хворої у динаміці контро¬лював ендокринолог.

Пацієнтка проходила лабораторне й інструментальне обстеження:

24 травня 2007 р. ТТГ – 0, 09 µМО/мл (норма 0,34-5,6 µМО/мл); вільний Т4 – 0,79 нг/дл (норма 0,54-1,24 нг/дл);

08 січня 2008 р. Вільний Т4 – 1,5 нг/дл (норма 0,89-1,78 нг/дл);

23 березня 2008 р. Вільний Т4 – 1,04 нг/дл (норма 0,54-1,24 нг/дл);

08 травня 2008 р. ТТГ – 0,1 µМО/мл (норма 0,34-5,6 µМО/мл); вільний Т4 – 0,92 нг/дл (норма 0,54-1,24 нг/дл);

07 липня 2008 р. ТТГ – 0,27 µМО/мл (норма 0,34-5,6 µМО/мл); вільний Т4 – 0,9 нг/дл (норма 0,54-1,24 нг/дл).

26 березня 2008 року – повторне ультразвукове дослідження щитоподібної залози. Висновок: щитоподібна залоза розташована у типовому місці. УЗ-ознаки стану після опе-рації на щитоподібній залозі (часткова резекція). Права частка, об'єм 6,9 см3 (норма 2,9-9,8 см3), структура неоднорідна, за рахунок множинних ділянок зниженої ехогенності, від 2 до 5,5 мм. У нижній третині ділянка округлої форми, розмірами 21 х 18мм, васкуляризація ділянки дифузно посилена, асиметрична. Не можна виключити наявність вузла овальної форми до 22 мм у ниж¬ній третині частки. Ліва частка: об'єм 5,7 см3 (норма 2,3-8,1 см3), структура неоднорідна, за рахунок множинних ділянок зниженої ехогенності від 2 до 5,5 мм. Васкуляризація частки се¬редньої інтенсивності, з асиметрією за рахунок ослаблення в середній третині. По нижньому контуру частки прилягає інтимно гіпоехогенне, помірно гетероген¬не утворення овальної форми, розміром 12 х 6 мм (лімфатичний вузол/вузол щи-топодібної залози -?). Васкуляризація утворення змішаного типу, з помірною асиметрією.

На прохання пацієнтки гомеопатичне лікування було продовжено. Після нього, 04 лютого 2009 року, було виконано контрольне ультразвукове дослідження щитоподібної залози. Висновок: стан після операції на щитоподібній залозі. У нижній частині резецированої правої частки – відносно гіпоехогенний вузол 9,9 x 8,1 мм. Ліва частка розмірами 45,3 х 16,7 х 14,8 мм (відповідає нормі), однорідної ехо-структури. Обидві сторони шиї також обстежено. Ніяких ознак збільшення лімфатичних вузлів не виявлено. Лабораторні тести від 05 лютого 2009 р.: ТТГ – 2,33 µМО/мл (норма 0,25-5,0 µМО/мл); вільний Т3 – 2,5 нг/дл (норма 2,0-4,9 нг/дл); вільний Т4 – 1,0 нг/дл (норма 0,7-1,7 нг/дл).

З 05 липня 2009 р. пацієнтка весь час знаходиться на гомеопатичному лікуванні (рідкісні прийоми конституціонального препарату). Скарг протягом останнього року немає. Практично здорова. Веде активний спосіб життя.

Березень 2010 р. Скарг немає. Практично здорова.

1. Шаретт Ж. Практическое гомеопатическое лекарствоведение: пер. с фр. – Смоленск: Гомеопатическая медицина, 1997. – 479 с.

2. Phatak S. R. Materia Medica of Homoeopathic Medicines. – New Delhi, 1977. – 631 р.

3. Вавилова Н. М. Гомеопатическая фармакодинамика. – М.: ЦГП МООЗ, 1962. – 376 с .

4. Hering C. Analytical Repertory of the Symptoms of the Mind. – New Delhi: B. Jain Publishers, 1997.

5. Kent J.T. Repertory. Справочник симптомов: в 4 т. – M.: Irma, 1993.

Информация об авторе. Лариса Петровна Гуцол – кандидат медицинских наук, доцент Винницкого медицинского университета, Председатель Правления Винницкого областного Общества врачей-гомеопатов, член LMHI и Австрийской ассоциации гомеопатов. Автор многих публикаций в стране и за рубежом, участница многих Конгрессов и форумов. Активно переводит профессиональную литературу. Николай Семёнович Гуцол – врач-гомеопат, член LMHI, активно участвующий в профессиональных объединениях, семинарах и форумах. Его отличает глубокий поход к верификации клинико-диагностических данных гомеопатического лечения. Ирина Петровна Цымбал – провизор, член LMHI. E-mail: myelinor@hotmail.com СС E-mail: drhutsol@ukr.net