Надзвичайно важливим сьогодні є формування у майбутніх лікарів різних спеціальностей правильного уявлення про можливості гомеопатичного методу, місце даного методу у сучасній клінічній медицині, а також шляхи інтеграції з іншими видами лікування та профілактики захворювань, медичної реабілітації [6].

Подальший успішний розвиток гомеопатії у значній мірі пов'язаний з рівнем підготовки фахівців. У країнах, де цей метод визнано офіційно, викладання проводять за уніфікованою 4-5-річною програмою у спеціальних коледжах. В Індії, найбільш «гомеопатичній» країні світу, таких коледжів близько 200. У сусідньому Пакистані - 80. В усіх європейських країнах, США, Канаді та Австралії гомеопатію викладають в приватних навчальних закладах. В останні роки все більша кількість університетів пропонують студентам різні елективні програми з нетрадиційних методів лікування, у тому числі з гомеопатії. В Австрії, Франції, Іспанії та Польщі гомеопатію включено до програм медичних університетів у вигляді окремих курсів [1,2].

У офіційну навчальну програму цю дисципліна включають менше. Так, у Німеччині, з 1994 року, гомеопатію в дуже стислому вигляді викладають студентам на останньому курсі усіх університетів. У Бразилії вивчення предмету є обов'язковим на фармакологічних факультетах. Більшість практикуючих гомеопатів світу - це фахівці з вищою медичною освітою, які після закінчення університету навчались у приватних гомеопатичних школах. Протягом тривалого часу єдину офіційно визнану післядипломну підготовка лікарів проводили на Лондонському факультеті гомеопатії. Починаючи з середини 90-х років минулого сторіччя декілька університетів Великої Британії почали пропонувати програми з гомеопатії на здобуття ступеню бакалавра (3-річні) та магістра (2-річні) [1,2].

Розгорнута нещодавно активна кампанія проти гомеопатії, яку розпочала публікація у журналі «Lancet» статті про дієвість гомеопатичних ліків у межах лише плацебо-ефекту, була підхоплена газетою «Тhe Guardian». Окрім постійних, не аргументованих науковими даними, нападок на метод, газета розгорнула дискусію про те, що присвоєння таких «псевдонаукових ступенів» може зруйнувати репутацію університетів. У таких умовах, відповідно, зростають вимоги до якості і освіти з дисципліни «Гомеопатія», і гомеопатичного лікування. Актуальним залишається також питання популяризації методу, ознайомлення населення і лікарів з можливостями гомеопатії [2,3,5].

Питання узгодження стандартів гомеопатичної освіти є одним з пріоритетних напрямків діяльності міжнародних гомеопатичних організацій. Європейська Рада з Класичної Гомеопатії пропонує не менш 1200 годин (по 60 хвилин) аудиторних занять, та великий обсяг самостійної роботи для того, щоб загальний обсяг навчального процесу складав 3600-4800 годин за 3-4 роки. Згідно рекомендаціям Європейської Ради з Класичної Гомеопатії програма для базового рівня повинна складатися з 200 годин теоретичних (лекції) та 159 годин практичних занять. Що стосується можливості вивчення гомеопатії в університетах, то метою Європейської Ради з Класичної Гомеопатії є «поступове введення гомеопатії у програми університетів, тобто перетворення її у частину академічної медицини. Це можуть бути ознайомлювальні курси для студентів старших курсів медичних університетів та факультетів, для формування правильного ставлення до гомеопатії та ознайомлення з цим методом майбутніх лікарів, які б у подальшому могли б продовжити спеціалізацію у даній галузі». Крім того, запропоноване навчання студентів гомеопатичному лікуванню пацієнтів з «простими картинами хвороб» [2, 5, 6, 8].

В Україні гомеопатію викладають з 1994 року у медичних університетах Дніпропетровська, Донецька, Києва, Львова, Одеси, Сімферополя та деяких інших міст, за ствердженою програмою «Основи сучасної гомеопатії» [1,2]. У Вінницькому національному медуніверситеті ім. М.І. Пирогова викладання курсу «Основи сучасної гомеопатії» впроваджене у 2006 році.

У зв'язку з приєднанням України до Болонського процесу та введенням нової методології організації учбового процесу (Європейської кредитно-модульної трансферної системи – ЕСТS), в травні 2008 року Міністерством охорони здоров'я України було затверджено нову програму з гомеопатії.

Програма з основ гомеопатії (курс за вибором) для вищих медичних закладів освіти України III-IV рівнів акредитації складена для спеціальностей 7.110101 «Лікувальна справа», 7.110104 «Педіатрія», 7.110105 «Медико-профілактична справа» (напрямок підготовки 1101 «Медицина») та відповідає освітньо-кваліфікаційним характеристикам (ОКХ) і освітньо-професійним програмам (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими наказом МОН України від 16.04.03 №239, навчальним планом, затвердженим наказом МОЗ України від 18.06.02 №221. Враховуючи, що термін навчання за всіма цими фахами здійснюється протягом 6 років, і базова медична підготовка, як і кінцеві цілі з дисципліни, є однаковими, програма з основ гомеопатії однакова для зазначених спеціальностей [4].

Згідно з навчальним планом, вивчення основ гомеопатії здійснюють на четвертому році навчання. Програма курсу за вибором містить основні розділи сучасної гомеопатії, і розрахована на 30 аудиторних годин (практичні заняття) і 15 годин СРС (самостійна робота студентів). Під час викладання курсу з основ гомеопатії допускають внесення змін до навчальної програми, залежно від організаційних і технічних можливостей відповідних кафедр, але обсяг вимог з дисципліни, згідно з кінцевою метою, повинен бути виконаний в цілому [3,4].

Програма дисципліни структурована на два змістових модулі. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS – залікових кредитах, які зараховують студентам після успішному засвоєння ними модуля в цілому. Метою вивчення дисципліни є створення у студентів цілісного уявлення про основні теоретичні і методичні аспекти гомеопатії, а також набуття практичних навичок використання її в клінічних умовах [1,3,4].

Кінцеві цілі вивчення дисципліни:

1. Знати визначення та принципи гомеопатії, історію її розвитку та сучасне наукове обґрунтування.

2. Визначати походження гомеопатичних ліків та способи їх виготовлення.

3. Аналізувати основні гомеопатичні препарати, що використовують у лікуванні хворих з гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), деякими алергічними проявами та дитячими захворюваннями (для нормалізації вікових обмінних процесів, стимуляції імунітету, усунення функціональних розладів і лікування алергічних реакцій) та деякими психосоматичними захворюваннями.

4. Володіти методикою гомеопатичного обстеження хворого (зібрати гомеопатичний анамнез, здійснити ретельне об'єктивне обстеження) і вміти призначити гомеопатичні засоби при деяких патологічних станах [4].

Конкретні цілі змістового модулю 1: «Загальна гомеопатія»:

Аналізувати визначення гомеопатії і гомеопатичних препаратів.

Демонструвати знання про наукове обґрунтування гомеопатії.

Оволодіти методикою і технікою виготовлення основних лікарських форм гомеопатичних препаратів.

Виписувати рецепти гомеопатичних препаратів для дорослих, в педіатричній та геріатричній практиці.

Використовувати основні правила гомеопатичної семіотики [4].

Конкретні цілі змістового модулю 2: «Спеціальна гомеопатія»:

Інтерпретувати та враховувати терапевтичні ефекти гомеопатичних засобів, що найчастіше застосовують в медичній практиці.

Демонструвати володіння основними комплексними препаратами, зареєстрованими в Україні, і принципами їх формування.

Аналізувати клінічні прояви захворювання та формувати алгоритм застосування гомеопатії. Призначати гомеопатичні комплексні та моно препарати, залежно від наявних функціональних розладів у хворих різного профілю [4].

Видами навчальних занять, згідно з навчальним планом, є: а) практичні заняття, б) самостійна робота студентів.

Практичні заняття з основ гомеопатії у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова проводять на клінічних базах терапевтичного профілю, з демонстрацією хворих відповідно до тематики занять, клінічним аналізом стану хворого і призначенням гомеопатичних ліків залежно від фази/стадії патологічного процесу та індивідуальної реактивності хворого.

Особливістю проведення практичних занять з гомеопатії на кафедрі внутрішньої та сімейної медицини ВНМУ є, водночас, широке використання історій хвороб пацієнтів та відеозаписів інтерв'ю та обстеження хворих, які пройшли курс гомеопатичного лікування з приводу хронічної патології, що дає змогу студентам дізнатися не лише про стан хворого на момент обстеження в аудиторії, але й ознайомитись з динамікою його стану за час гомеопатичного лікування, а також дізнатися про віддалений результат гомеотерапії. Саме такий підхід, на нашу думку, у значній мірі забезпечує формування правильного уявлення про дієвість гомеопатичного методу лікування, його можливості та місце гомеопатії у сучасній медичній практиці.

Колекція відеозаписів, яка демонструє студентам результативність гомеопатичного лікування, є оригінальною (її створила керівник курсу гомеопатії - кандидат медичних наук Л.П. Гуцол, на основі власного досвіду практичної роботи у галузі гомеопатії).

Як для самостійної роботи студентів, так і для роботи на практичних заняттях, підготовлено також оригінальну колекцію одно- та багатокомпонентних гомеопатичних препаратів. На практичних заняттях також широко використовують Реперторіуми та Materia Medica, «Органон лікарського мистецтва», іншу спеціальну літературу.

Важливою часткою роботи студентів по опануванню основ гомеопатії є індивідуальна робота студентів, для чого кафедра пропонує окремі теми.

ТЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ 4 КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 2008-2009 навчальний рік

1 Роль та місце гомеопатії у сучасній медицині

2 Велич внеску доктора Самуеля Ганемана у розвиток медицини

3 Історія розвитку гомеопатії в Україні

4 Сучасний стан гомеопатії у світі та в Україні

5 Актуальність основних положень гомеопатичної доктрини

6 Наукове обґрунтування гомеопатії

7 Основні напрямки сучасних наукових досліджень у гомеопатії

8 Сучасні погляди на механізм дії гомеопатичних лікарських засобів: інформаційні теорії

9 Сучасні погляди на механізм дії гомеопатичних лікарських засобів: теорія енерго-інформаційної пам'яті води

10 Класична гомеопатія як психосоматична медицина: можливості та переваги

11 Паралелі класичної гомеопатії та традиційної китайської медицини

12 Обстеження пацієнта у класичній гомеопатії як приклад холістичного підходу у медицині: переваги та перспективи

13 Можливості та переваги застосування гомеопатичних лікарських засобів у хірургічній практиці, травматології, реабілітології

14 Можливості та переваги застосування гомеопатичних лікарських засобів у гастроентерології

15 Можливості та переваги застосування гомеопатичних лікарських засобів у гінекології

16 Можливості та переваги застосування гомеопатичних лікарських засобів у неврології

17 Можливості та переваги застосування гомеопатичних лікарських засобів у пульмонології та кардиології

Для самостійної роботи також пропонують відеофільми, з яких студенти можуть дізнатися про сучасні наукові погляди щодо механізму дії гомеопатичних препаратів, технологію їхнього виготовлення, а також про організацію виробництва гомеопатичних лікарських засобів у провідних світових фармацевтичних компаніях.

Засвоєння теми та змістовних модулів контролюють на практичних заняттях, відповідно до конкретних цілей. Застосовують такі засоби діагностики рівня підготовки студентів, як тестові завдання та розв'язування ситуаційних задач. Підсумковий контроль засвоєння модуля здійснюють по його завершенню. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою; її виставляють за багатобальною шкалою, з визначенням за системою ЕСТS та шкалою, прийнятою в Україні. Форми контролю і систему оцінювання здійснюють відповідно до вимог програми дисципліни та Інструкції про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу, затвердженій МОЗ України (2005) [1, 3, 4].

ВИСНОВКИ:

1. Згідно до навчального плану за кредитно-модульної системи підготовки фахівців освітньо-кваліфікованого рівня «спеціаліст» кваліфікації «лікар» у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації України, у 2008 р. створено нову навчальну програму з дисципліни «Основи гомеопатії», що сприяє об'єктивізації оцінювання отриманих студентами знань.

2. Методична робота, що проводиться на кафедрі внутрішньої та сімейної медицини Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, з викладання дисципліни «Основи гомеопатії», сприяє формуванню у майбутніх лікарів різних спеціальностей правильного уявлення про гомеопатію як дієвий терапевтичний метод, її місце у сучасній медичній практиці, а також про наукове обґрунтування гомеопатії, як одного з розділів сучасної медицини.

1. Гарник Т.П., Козыменко Т.Н.,Киркилевская Л.Н. Современное развитие гомеопатии как метода ком-плементарной и альтернативной медицины// Фитотерапия. - 2008. - №2. - С.3-8.

2. Гарник Т.П., Козыменко Т.Н. Особенности преподавания гомеопатии в медицинском институте// Збір-ник доповідей IV з'їзду гомеопатів України. - К., 2008. - С. 57-61.

3. Лисенюк В.П., Симоненко Г.Г. Викладання курсу «Основи гомеопатії» у Національному медичному університеті за кредитно-модульною системою// Збірник доповідей IV з'їзду гомеопатів України. - К., 2008. - С. 52-56.

4. Основи гомеопатії. Програма навчальної дисципліни (курс за вибором) для студентів вищих медичних навчальних закладів III-IV рівня акредитації. - К.:, 2008. -16с.

5. European Concil for Classical Homeopathy. European Guidelines for Homeopathic Education. Second Edi-tion. - 2000. -54p.

6. European Committee for Homeopathy. Medical Homeopathic Education Standards. - 2001.- 19p.

7. Homoeopathic Links. - 2005. - No.3. - P. 138.

8. http//: www.homeopathyeurope.org

Информация об авторе. Доцент Лариса Петровна Гуцол - кандидат медицинских наук, руководитель курса гомеопатии Винницкого национального медицинского университета им.Н.И. Пирогова; участница и докладчик на многочисленных международных гомеопатических форумах. В настоящее время ею подготовлена к печати монография по основам гомеопатии для студентов медицинских Вузов Украины. URL: http://www.echinaceavn.narod.ru/ E-mail: myelinor@hotmail.com