Проблема лікування дітей та підлітків із запальними процесами верхніх дихальних шляхів є досить актуальною. Значний приріст випадків респіраторних захворювань спостерігається в регіонах, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС [1]. Загальний рівень захворюваності дітей, які підпали під вплив іонізуючого опромінення, на 96 % більший від тих, що живуть в інших регіонах [2]. Поняття "чистий регіон" та "нешкідливий вплив іонізуючого опромінення" є досить розмитими і непевними [3].

Діти та підлітки, яких лікували ехінацеєю, належали до диспансерної групи тривало та часто хворіючих. Об'єднували їх часті захворювання верхніх дихальних шляхів, стійке підвищення температури тіла в межах субфебрильних показників і тривале попереднє лікування з використанням широкого кола засобів академічної медицини та методів, які відносять до нетрадиційних!. При огляді у всіх пацієнтів було утрудненим носове дихання, гіпертрофія тканини лімфоїдного кільця глотки, збільшення в розмірах доступних пальпації лімфатичних залоз. Характерною ознакою було превалювання ваготонії з брадикардією, сухістю шкіри, подовженням інтервалів R-R на ЕКГ.

Дітей також турбувала підвищена втомлюваність, надмірна роздратованість, погіршення пам'яті, нестійкий сон.

В загальному аналізі крові виявлявся лімфоцитоз. При вивченні субпопуляції лімфоцитів кількість великих грануловмістких лімфоцитів (ВГЛ) була зменшеною. Хоча саме з ними пов'язують природну кілерну активність.

Призначаючи ехінацею, ми виходили з того, що вена у великих дозах здатна викликати "грипоподібні" реакції з підвищенням температури тіла на 0,5-1 °С та лімфоцитоз [4]. Призначали Echinacea починаючи з С12 (незважаючи на те, що більшість з них використовувала попередньо препарати ехінацеї), у вигляді розчину по 3-5 крапель під язик на кусочку цукру чи хліба через ЗО хвилин після сніданку щоденно. Все інше лікування відміняли. Реакції загострення полягали в посиленні виділень з носа, у незначної кількості пацієнтів - легких катаральних проявів. Тривалість використання препарату обумовлювалась регресом клінічних проявів захворювання.

Зримим проявом клінічного ефекту лікування було збільшення фізичної активності пацієнтів, зменшення втоми в кінці дня, поліпшення сну. В подальшому стійко нормалізовувалась температура тіла. Далі ехінацею призначали в розведенні Сб. У цій дозі прийом продовжено постійно. Найбільш стійкими до лікувального впливу ехінацеї були збільшені лімфатичні залози. їх зменшення досягалось за тривалості лікування 12-18 місяців. Поряд з регресом клінічних проявів захворювання спостерігали динаміку в мазках периферичної крові, яку розцінювали як позитивну: зменшення кількості лімфоцитів до меж вікової норми, а також зростання ВГЛ. У випадках, коли лімфатичні залози продовжували залишатись збільшеними, особливо при підвищенній щільності їх, лікуваня ехінацеєю поєднували з туєю [5] в аналогічних розведеннях та методиці застосування.

У випадках, коли лімфаденопатія збігалась зі збільшеною в розмірах, нерівномірною паль-паторно щитовидною залозою, додатково призначали двойодисту ртуть. Потреба в поєднаному лікуванні ехінацеєю та туєю виникає переважно у пацієнтів молодого та зрілого віку.

З метою попереджень сезонних загострень респіраторних захворювань та відповідної реакції лімфатичної системи, призначали ехінацею з туєю восени та напровесні впродовж 60 днів. За реакції щитовидної залози лікування розширюється включенням скрофулярії.

Виходячи із наших спостережень, тривалість лікування пацієнтів з лімфаденопатіями та частими респіраторними захворюваннями визначається клінічним станом пацієнта, регресом лім-фоцитозу у периферичній крові, зростанням вмісту ВГЛ серед популяції лімфоцитів. Необхідність попереджувальних лікувальних курсів в період сезонних загострень також очевидна.

Особам зрілого віку, а особливо жінкам зі збільшеною щитовидною залозою, наявними ущільненнями в молочних залозах та матці доречно поєднання ехінацеї з туєю та скрофулярією з тривалістю лікування до досягнення стійкого клінічного ефекту.

1. Лук'янова О.М // Діагностика та лікування. - 1996. - № 2. - С. 6-10.

2. Авраменко О.І., Сиваченко Т.П. Стан здоров'я населення після аварії на Чорнобильській АЕС (за даними Київської області) // Лікарська справа. - 1993. - № 7. - с 6-10.

3. Гофман Дж. Чернобыльская авария: радиационные последствия для настоящего и будущего поколений / Пер. с англ. - Мн.: Высш.школа, 1994. - 574 с.

4. Bauer R., Wagner H. Echinacea. Wissenschaftliche Verlaggselschaft mbH Stuttgart, 1990. - 181 S.

5. Гомеопатическая терапия / Попова Т.Д., Зеликман Т.Я. - К.: Здоровья, 1990. - 240 с.