Збільшення в розмірах щитовидної залози (зоб) є досить поширеною патологією. Основ¬ною причиною виникнення зобу розглядається йододефіцит. Але навіть за умов достатнього над¬ходження йоду до організму людини збільшення щитовидної залози може спостерігатись у 5 % населення [1]. Особливої гостроти проблема зобу набула на наших теренах після катастрофи на Чорнобильській АЕС, тим більше, що найбільш потерпілі від аварії райони природно збіднені йо¬дом [2]. Гіперплазія щитовидної залози - найбільш рельєфний наслідок техногенної катастрофи.

Лікування людей з нетоксичним зобом та профілактика його виникнення зводиться до призначення йодидів в дозі 100-150 мкг на добу. Крім цього, з метою депресії тиротропної функції гіпофізу та зменшення зобогенного впливу тиротропіну запропоновано й продовжує застосовува¬тись призначення препаратів тироїдних гормонів у великих дозах. Як свідчать результати спосте¬режень та ультразвукове визначення об'єму щитовидної залози, надії, що покладались на супре-сивну терапію, не виправдались. Зменшення в об'ємі щитовидної залози на тлі лікування препара¬тами тиреоїдних гормонів несуттєве. Невідомо також, як впливає пригнічення секреції тиротропі¬ну та процеси трофіки у щитовидній залозі. Неясно, чи не пригнічуються інші тропні функції гіпо¬фізу, зокрема гонадотропна, що є дуже актуальним у підлітковому віці [3].

У своїй практиці в лікуванні дітей, підлітків та молоді з простим еутироїдним зобом І-ІІ ступеню ми використовуємо селеніум в розведеннях С30-С12. Пацієнти, крім зобу, як правило, ма¬ли надлишок ваги. Шкіра у них була сухою. Дітей турбувала немотивована млявість, втомлюва¬ність, немотивована роздратованість, частими були послаблення пам'яті, дисменорея. Ультразву¬кові обстеження щитовидної залози структурних порушень в ній не виявляли, вміст тиротропіну в плазмі крові був переважно на верхній межі норми, трийодтироніну - ближче до нижньої межі.

Тривале використання селеніуму, 12-18 місяців, має своїм наслідком поліпшення соматич¬ного стану пацієнтів (зростали жвавість, поліпшувались сон і пам'ять, збільшувалась фізична сила, менструації ставали регулярними, розмір залози не збільшувався, і, з часом вкладався в рамки роз¬мірів вікової норми. Призначення селеніуму цій категорії пацієнтів виправдано, виходячи як з йо¬го патогенезу [4,5], так і з результатів біохімічних обстежень, які вказують на участь селену в ак¬тивності пероксидаз щитовидної залози та дейодаз головного мозку.

У пацієнтів зрілого та похилого віку рідко зустрічаються форми простого зобу, він у них супроводжується дезорганізацією структури щитовидної залози, що пальпаторно визначається як ущільнення та вузлоподібні зміни, ехографічно - ділянки різної ехогенності. У цих випадках ре¬зультативне тривале використання Тироідинум С12-С6. Структурна дезорганізація залози за цього не прогресує, розміри залози не збільшуються, пацієнти працездатні, самопочуття їх цілком за¬довільне. Виникає питання тривалості та кратності прийому препарату. Досвід свідчить, що постійний прийом препарату однократно, щоденно дозволяє утримувати від структурної дезор¬ганізації щитовидну залозу. Перерви в лікуванні на літні місяці (червень - вересень) допускають¬ся, коли впродовж року не виникають нові структурні зміни у залозі.

Можливими причинами корекції зазначеної терапії можуть бути автономізація вузлів з розвитком тиротоксикозу. Клінічні ознаки: пітливість, роздратованість, серцебиття до пароксизмів миготливої аритмії включно, нетривкий неглибокий сон, рідше - сльозотечі, відчуття запорошення очей. Лікування розширюється призначенням кофеа, глоноїну, дигиталісу, вератрум альбум за значних судинних дистурбацій. Препарати призначаються на другу половину дня. Потреба в них не буває тривалою. В подальшому тироідинум поєднують з дигіталіс у високих потенціях, чим забезпечується успішність терапії.

Часто у пацієнток з зобом нашаровуються ознаки клімактеричного синдрому. Пашіння об¬личчя, верхньої половини тулуба, періодична пітливість, поганий сон, зміна характеру, невмотивовані напади гніву, серцебиття, болі в серці на висоті емоційних диструрбацій. Хворі не худнуть, відсутні скарги з боку очей. В залежності від провідного симптому призначаються белладонна, ци-міцифуга, лахезис, сепія, сангвінарія, табакум за значної астенізації пацієнтки. Чітко простежу¬ється автоімунна компонента у розвитку зобу: часті остудні захворювання, наявність лімфаденопа-тії, біль в залозі за пальпації її, незначне підвищення температури тіла [6], доцільне призначення ехінацеї та туї. Саме цим пацієнтам на період сезонних загострень, весна та осінь, необхідно ехіна-цею та тую призначати профілактично, чим попереджується маніфестація остудних захворювань.

За істинного вузлового зобу з ознаками кистовидної дегенерації непоганий вплив, на наш погляд, справляють препарати ртуті: циннабарис, меркур бійодатум.

Лікуючи пацієнтів з хворобами щитовидної залози ми опираємось на дані клінічних про¬явів захворювання, результати безпосереднього обстеження пацієнта, сонографічних досліджень залози, визначення вмісту тиреоїдних гормонів, тиротропіну, антитіл до тироглобуліну і мікросо-мальної фракції. У випадках вузлів у щитовидній залозі, особливо без чітко окреслених контурів, проводять аспіраційну тонкоголкову біопсію щитовидної залози [7]. Інструментальні дослідження підтверджують результати лікування більш переконливо, ніж враження та впевненість.

Отже, в лікуванні простого еутироїдного зобу у дітей та юнацтва ефективне використання селеніуму, в осіб зрілого віку - тироїдину, за автоімунних дистурбацій - ехінацеї з туєю. Призна¬чення інших препаратів продиктовано наявною симптоматикою у конкретного пацієнта.