Запальні процеси різної локалізації, гострі та хронічні, зустрічаються в практиці лікарів різних фахів. Складність та багатоступеневість запального процесу та велика кількість лікарських засобів (з різнобічними механізмами дії) щодо запалення, дає можливість полівалентної регуляції. При хворобах, в основі яких знаходяться прояви запалення, необхідно проводити комплексну терапію, впливаючи водночас на етіологічні та патогенетичні механізми. При виборі препарату необхідно враховувати вид запалення, реактивність організму, перебіг, локалізацію процесу [6].

Етіотропні засоби головним чином складаються з антибактеріальних і хіміотерапевтичних ліків. Необхідно зауважити, що більшість цих препаратів не мають прямої протизапальної дії, а в багатьох випадках запальні процеси бувають асептичними. Крім того, ці препарати часто мають побічні ефекти - алергічні реакції, токсичну дію (ембріотоксичну, імунодепресивну та інші).

Центральне місце серед патогенетичних засобів займають протизапальні препарати, що діють на головні ланки патогенезу. Більшість авторів визначають 4 головні групи ліків, що застосовуються для фармакологічної регуляції запалення: стероїдні препарати; нестероїдні протизапальні ліки; імунодепресивні засоби; інші препарати з протизапальною дією [2,11,15]. Висока протизапальна активність вищезгаданих препаратів, на жаль, супроводжуїться частими побічними ефектами. До препаратів, що мають протизапальну дію, відносять також різні класи імуномодуляторів. Тому, в ряді випадків, доцільно застосовувати їх в клініці для індукції протизапальних ефектів. Більшість імуномодуляторів у зв'зку з рядом причин (токсичність, мала ефективність, висока ціна, недостатня вивченість і т.д.) не можуть застосовуватися в медичній практиці [2,4,15].

Останнім часом впроваджуїться багато препаратів, спрямованих на медіаторну регуляцію запалення. Найчастіше це антагоністи медіаторів (антігістамінні, селективні антициклооксигеназні препарати, нгібітори протеіназ, антиоксиданти). Ефективність їх може бути невисокою, враховуючи великі замісні можливості медіаторного каскаду, які дозволяють легко компенсувати відсутність одного або кількох медіаторів. Крім того, в залежності від характеру процесу, може бути до-і цільним застосування не тільки антагоністів, але і агоністів медіаторів [6].

В зв'язку з суттєвими обмеженнями традиційної протизапальної терапії, збільшуїться інтерес до гомеопатичних ліків. Останніми десятиріччями виконані дослідження, спрямовані на об-• грунтування протизапальної дії відомих гомеопатичних ліків. Методологія експериментальних та \ клінічних досліджень гомеопатичних лікарських засобів досить докладно розроблена [8,9].

Головним механізмом дії гомеопатичних засобів є стимулювання адаптивних процесів ор- 1 ганізму людини. Крім того, вони виявляють протизапальні та імунокоригуючі властивості [13,14]. Препарати Echinacea, Lilium tigrinum, Cuprum metallicum, Magnesium carbonicum, Bufo rana, Lachesis, Naja, Crotalus, Vipera berus стимулюють активність клітин системи мононуклеарних фагоцитів (гранулоцитів, макрофагів). Виявляють властивості поліклональних стимуляторів клітинного та гуморального імунітету, і активують систему пропердину, синтез та виділення В-лізінів, лізоциму, лейкокинінів, інтерферону препарати. Galium verum, Arctium lappa, Zincum metallicum.

До гомеопатичних ліків, що впливають на активність інтерлейкінів, віднесені препарати літію, селену, заліза, нікелю, германію, а також АКТГ, кортизон, мелатонин, убіхінон, виготовлені за правилами гомеопатичною фармації.

Протизапальна дія більшості гомеопатичних засобів, можливо, реалізується за допомогою регуляції апоптозу - загальнобіологічного процесу програмованої клітинної загибелі. В зв'язку з цим, ряд авторів вважають найбільш перспективною розробку технології модуляції апоптичної активності клітини як відомими гомеопатичними ліками, так і гомеопатичними засобами, виготовленими з фізіологічно активних сполук направленої дії [14]. Регулюючий вплив на різні ланки апоптозу мають Cimicifuga, Pulsatilla, Bromum, Ruta, Drosera, Bryonia, Lapis albus, Hecla lava, препарати фтору, кальцію, міді. Змінюють стан клітинної мембрани, активність кальцієвих, натрієвих каналів препарати калію, натрію, кальцію, барію, хрому, урану, нікелю.

На проникливість мембран мітохондрій впливають препарати фтору, марганцю, фосфору мишьяку, міді, алюмінію. Кальцій є універсальним регулятором клітинних функцій, бере участь в апоптозі. На обмін і розподіл іонів кальцію між позаклітинним та внутрішньоклітинним просторами діють препарати кальцію, магнію, міді, Vespa, Aranea diadema, Opium, Stillingia, Ustillago.

Гомеопатичні препарати алюмінію діють безпосередньо на ядерний хроматін, а цинк приймає участь в процесах розходження та фрагментації ДНК, експресії генів, є активатором Т- клітинного імунітету.

Одним із способів регуляції клітинних функцій при запаленні є взаєїмодія прооксидантних та антиоксидантних процесів. Гомеопатичні ліки з марганцю, селену впливають безпосередньо на перекісне окислення липідів (ПОЛ), а препарати Belladonna, Atropinum sulfatis, Jaborandi, Chininum arsenicosum, Gentiana діють на цей процес за допомогою холінергічної інервації. Процеси регенерації активують Calendula, Arnica, Bellis perennis, препарати кальцію (Calcium - Д - pantothenate

Вивчення препарату Apis mellifica на клінічні прояви запалення (набряк, ерітема, зуд) після ультрафіолетового опромінення шкіри лабораторних тварин виявило механізм протизапальної дії, що реалізуїться за рахунок інгібируючого ефекту на дегрануляцію базофілів [16,20]. Гомеопатичний препарат Silicea модулює проліферативні процеси, підвищує функціональну активність пе-рітонеальних макрофагів щурів, яким перорально призначався за подвійним сліпим методом [17].

Досліджено дію двох головних препаратів, що застосовуються в гомеопатії при терапії гострого запалення: Belladonna та Ferrum phosphoricum. Виявлено, що ці ліки зменьшують вироблення вільних радикалів нейтрофільними гранулоцитами при їх слабкому стимулюванні [19].

Клініко-експериментальне дослідження дії гомеопатичного препарату Arnica montana у комплексному лікуванні хворих на флегмону щелепно-лицьової ділянки вперше визначило механізм дії цього препарату на мікробну клітину в залежності від ступеню розведень. Низькі розведення надають інгібируючий ефект на процеси метаболізму в мікробній клітині. Середні і високі розведення мають безпосередню стимулюючу дію на процеси метаболізму в клітинах організму людини, посилюючи фагоцитарну активність, а також активність лізоциму і беталізинів [1].

Нещодавно проведено вивчення клінічної ефективності гомеопатичних препаратів Асопі-tum napellus, Apis mellifica, Belladonna, Capsicum, Chamomilla, Kalium bichromicum, Lachesis, Lyco-podium, Mercurius solubilis, Okoubaka, Pulsatilla, Silicea при гострому середньому отиті у дітей (у порівнянні з засобами традиційної терапії). Автори виявили чітку профілактичну дію цих ліків відносно зниження кількості рецидивів на протязі року [18].

Аналізуючи дані літератури [5,7,10,12], ми розподілили спектр дії гомеопатичних ліків відповідно до головних фаз і форм запального процесу (табл.1).

Багато препаратів мають протизапальну дію при всіх формах процесу (означені курсивом). Крім того, деякі ліки мають переважно гіпотермічну або знеболюючу дію, впливають на систему мікроциркуляції та згортання крові (табл.2). Перебіг запалення має тісний зв'язок з реактивністю організму хворого. Необхідно призначати різні препарати при гіперергичному та гіпоергичному запаленні (табл.З). Можливо також враховувати органотропних ефектів препаратів та багато інших критеріїв вибору.

На нашу думку, універсальність проявів запалення дає можливість призначати комплексні гомеопатичні препарати адаптивної дії в низьких потенціях, з обов'язковою оцінкою клініко-пато-генетичних властивостей процесу.

Після зменшення гострих проявів за-палення є доцільним призначення конститу-ційного препарату в високих потенціях за правилами класичної гомеопатії. Запропоно-ваний підхід відповідає вимогам побудови гомеопатичного рецепту, коли кожний кон-кретний випадок вимагає застосування різ-них ступенів схожості між клінічною карти-ною хворого та фармакодинамічною дією препарата (від симптоматичного до консти-туційного) [3].

Нами було проведено вивчення дії препаратів Echinacea, Aconitum, Belladonna, Bryonia, Baptisia, Apis, Arnica, Lachesis, Hepar sulfur, Mercurius solubilis при лікуванні гострої хірургічної інфекції шкіри та підшкірної клітковини (абсцес, флегмона, бешиха, фурункул, карбункул), поряд із засобами традиційної терапії цієї патології.

Таблиця 1. Спектр дії різних гомеопатичних ліків у залежності від типу запалення

Таблиця 2. Типи дії гомеопатичних препаратів

Попередні результати дослідження довели, що вклю-чення в терапію препаратів, діючих на різні патогенетичні ланки запалення, призводять до позитивного клінічного ефекту (ліквідації гіперемії та перифокального набряку, нормалізації температури тіла). Після хірургічного втручання цей ефект виявлявся в скороченні терміну очищення рани від некротичних мас, появі грануляцій. Цитологічні дослідження мазків-відбитків з поверхні рани виявили появу та збільшення кількості макрофагів в процесі лікування та виражену фагоцитарну реакцію у порівнянні з групою контро- лю.